Економічність. При будівництві міжміських зонових волоконно-оптичних ліній зв`язку невеликої довжини (до 200 км), місцевих мереж та абонентських розподільчих ліній із застосуванням як одномодових, так і багатомодових оптичних кабелів, при виборі способу з`єднання оптичного волокна слід головним чином опиратись на собівартість з`єднання та рівень втрат в них. У світовій практиці для з`єднання волокон в цьому випадку, як правило, використовують механічні з`єднувачі.

     За даними різних фірм, що постачають обладнання для оптичних ліній зв`язку, вартість одного механічного з`єднувача знаходиться в межах 8,8 … 20 $, в той час, як вартість пристроїв для виконання зварних з`єднань оптичного волокна - 20 000… 35 000 $. Крім того, виконання з`єднань за допомогою механічних з`єднувачів займає не більше 3 хвилин і може виконуватись спеціалістами порівняно низької кваліфікації. Виконання ж зварних з`єднань є досить трудоємким і вимагає більш високої кваліфікації персоналу. Далі, втрати у зварних з`єднаннях досить суттєво залежать від режимів роботи зварювального апарату, а сама операція вимагає великих витрат часу на один стик, необхідності юстирування і т. і..

     Надійність. Як критерій надійності розглядається термін служби, стабільність та механічні характеристики з`єднань. Майже всі виробники обладнання для отримання з'єднань оптичного волокна гарантують термін служби 20 … 30 років, причому термін служби, головним чином, визначається стабільністю з`єднання. Механічні характеристики з`єднань визначаються механічними властивостями волокна (максимальне зусилля волокна на розрив від 20 … 50 Н), а механічних з`єднувачів - конструкцією з`єднувача (зусилля на розрив від 20 до 35 Н).

     У світі існує безліч конструкцій механічних з`єднувачів, але найбільш широко застосовуються механічні з`єднувачі оптичного волокна типу Fibrlok (табл.3.14), які були розроблені компанією ЗМ в серпні 1988 року.